«Посеред життя нас оточує смерть». Цим ранньосередньовічним григоріанським піснеспівом Католицька Церква у Попільну середу розпочинає Великий піст. Цим ствердженням правди про крихкість і вразливість людського життя, зраненого гріхом, вірні увіходять у період святої Чотиридесятниці. Зрештою, на цю істину кожен із нас постійно наштовхується у своєму повсякденному житті. Адже достатньо відчути певний біль у своєму організмі, як ми відразу усвідомлюємо свою крихкість та немічність. Достатньо відчути певні симптоми захворювання, як ми відразу стикаємося із власною вразливістю. Достатньо потрапити у небезпечну ситуацію, як ми відкриваємо близькість смерті, яка наче ворог постійно чигає.
«Посеред життя нас оточує смерть». Ще більш радикально ми відчуваємо істинність цього вислову сьогодні, у цей час російської війни проти України. Час, який характеризується похованням молодих Героїв, чиї сповнені мрій та очікувань життя перервала ворожа зброя. Час, у якому знову повертається у вжиток вже, здавалося б, застарілий й архаїчний статус «діти війни». Хоча, це не так статус, як справжнє зранення, відбиток який нам ще слід тривалий час досліджувати і загоювати. Час, у якому розпочинають говорити про «покоління молодих вдів», які лише розпочали плекання своєї подружньої любові, і вже відчувають себе самотніми. Здавалося б, морок смерті із кожною новиною, кожним повідомленням все глибше й сильніше проникає у глибини нашого серця.
І у цьому мороці, у цій темряві ми сьогодні споглядаємо і вшановуємо Хрест Господній.
Наш люблячий Бог зійшов на землю, щоби відтак зійти на хрест, прийняти страждання і преобразити їх. Він перетерпів найганебнішу смерть того часу, щоби наповнити наше страждання сенсом. Ба більше, Він прийняв приготовану Йому чашу терпінь, усе наше зло, увесь наш гріх, щоби перемогти його на хресному дереві і дарувати нам життя. Так знане усім дерево покарання, тортур і смерті через терпіння Господа Ісуса Христа стало життєдайним деревом, що відкриває нам двері нашого спасіння. Так будь-яке страждання через Господа Ісуса Христа перетворюється із риторичного запитання на життєдайну відповідь. Так наше земне існування, позначене близькістю смерті, стало простором зародження нового життя, і то життя вічного.
Тож, якщо правдивим є твердження про те, що «посеред життя нас оточує смерть», то й завдяки Христовій жертві на хресті та воскресінню на третій день більш важливою істиною є те, що «посеред смерті нас оточує життя».
Фото: Emilio Morenatti
